Новини

Основні новини про локалізацію в Україні

Як США використовують публічні закупівлі для захисту своїх виробників

Як США використовують публічні закупівлі для захисту своїх виробників

25 січня президент США підписав наказ (наказ українською мовою) про посилення вимог «Купуй американське» в державних закупівлях. Цю передвиборну обіцянку Джо Байден виконав у перший тиждень перебування на посаді. Текст документа опубліковано на сайті Білого дому. Тож можемо розібратися, що таке локалізація по-американськи.

Захист робочих місць американців через держзакупівлі здійснюватиметься за чотирма напрямами підтримки місцевих виробників: закриття лазівок для обходу вимог «Купуй американське», збільшення цінової преференції місцевим виробникам, підвищення вимог щодо частки місцевої складової, робота із замовниками для зменшення скарг місцевих виробників на відмову у закупівлях.

Зараз федеральні правила вимагають, щоб частина державних витрат на інфраструктуру, транспортні засоби, у тому числі кораблі та авіацію, оборонну продукцію, машинобудування і різне обладнання, обмежувалася товарами, виробленими в США. Але існують лазівки залежно від матеріалу, суми покупки та того, що вважати американським.

Зазначеним наказом Байден створює офіс «Зроблено в Америці» (Made in America Office), аби не допускати зловживання винятками з діючого законодавства, які дають можливість обирати імпортну продукцію при здійсненні публічних закупівель. Офіс розглядатиме всі важливі кейси, в яких державні замовники бажають зробити виняток з Made in America Laws (це сукупність нормативних актів з питань преференцій місцевим виробникам) і надати перевагу іноземному товару. За результатами розгляду даватимуть згоду або відхилятимуть закупівлю імпортної продукції.

Особливу увагу приділятимуть тому, щоб цінова перевага іноземної продукції не забезпечувалася використанням у її виробництві сталі, придбаної за демпінговими або субсидованими цінами. Більш того, зараз формується політика щодо використання в проміжній і кінцевій продукції сталі винятково американського походження.

Made in America Office має створити сайт для публікації всіх запитів про відмову та спрямовуватиме агенції уряду США на співпрацю з невеликими американськими виробниками, які часто залишаються поза цим процесом. Документом передбачається запуск механізму пошуку, підтримки і заохочення місцевих компаній до участі у преференційних публічних закупівлях.

 

Президент США дає розпорядження у піврічний термін удосконалити Buy American Act і закон про федеральні закупівлі (FAR) таким чином:

  • змінити спосіб оцінки національної складової у готовій продукції через відмову від урахування наявності американських комплектуючих у готовій продукції та перехід до визначення частки доданої вартості, створеної на підприємствах, що розміщені у США. Це має усунути лазівку у діючому законодавстві, завдяки якій Buy American Act дозволяє імпортувати продукцію, вироблену на заводах, що належать громадянам США за кордоном;
  • збільшити поріг, що встановлює мінімальну частку національної складової у готовій продукції. Це аналог рівня локалізації з відповідного українського законопроєкту;
  • збільшити цінову перевагу для готової місцевої продукції порівняно з іноземною. Це аналог цінової преференції для місцевих виробників, яку може застосовувати (підкреслюю — може, але майже не застосовує) Європейський інвестиційний банк при фінансуванні закупівель українськими містами муніципального транспорту.

Ось дві цитати (виступ українською мовою) з виступу Байдена під час підписання наказу:

«Якщо ви виробляєте транспортний засіб для федерального уряду, вам потрібно показати, що принаймні 50% компонентів цього автомобіля виготовляються в Америці. Але через лазівки, які з часом розширилися, ви можете порахувати найменш цінні деталі як частину тих 50%, щоб сказати: «Зроблено в Америці», тоді як найцінніші складові — двигуни, сталь, скло, виробництво — виготовляються за кордоном… Поріг у 50% недостатньо високий. І те, як ми вимірюємо вміст, не враховує робочих місць та економічної діяльності у США. Ми також змінимо це».

«Ми інвестуємо сотні мільярдів доларів у купівлю американських продуктів і матеріалів для модернізації нашої інфраструктури, і наша конкурентна сила зростатиме в конкурентному світі».

А що ж в Україні? Наше законодавство про публічні закупівлі ґрунтується на прямо протилежній ідеології. Не піддаючи сумніву користь від прозорості та доступності інформації про публічні закупівлі, що безперечно є досягненням і позитивним фактом, розробники чинного законодавства свідомо принесли в жертву українських виробників і робочі місця українських громадян.

Чинне законодавство і нормативна база з публічних закупівель робить будь-які форми підтримки місцевих виробників ледь не кримінальним порушенням. А в політичній площині артикулюється як «совок» і корупція. Нам публічно нав’язують позицію, що безапеляційна відкритість для імпорту необхідна для боротьби з корупцією. Наші партнери в ЄС публічно висловлюють сподівання, що Україна утримається від ухвалення законодавства про локалізацію у держзакупівлях. Але це принципово неправильно і більше схоже на лобізм імпортерів, ніж на артикульовану мету.

Прозорість і вільний доступ імпорту в публічні закупівлі — це різні і не пов’язані речі. Прозорість є досягненням. А одностороннє відкриття держзакупівель для імпорту є дією проти своїх громадян і проти національних економічних інтересів. У США це розуміють і демократи, і республіканці. В Україні, на жаль, ситуація інша. Законопроєкт про локалізацію, автором якого я є і який містить, можливо, соту частину тієї підтримки, яку мають виробники в США, державах ЄС та інших промислових країнах, наражається на супротив.

Проникнення імпорту в державні закупівлі США — лише 5% при тому, що обсяг публічних закупівель там становить близько 600 млрд дол. І все одно ці 5% видаються американському уряду завеликими, і він посилює вимоги локалізації та збільшує цінові преференції місцевим виробникам.

В Україні проникнення імпорту в державні закупівлі становить 38% при обсязі публічних закупівель близько 650 млрд грн. І цей кричущий факт не заважає українським урядовцям їздити в закордонні відрядження в пошуках імпортних локомотивів чи суден і робити заяви на кшталт «наші закордонні партнери незадоволені, тому ми не маємо приймати закон про локалізацію». Таким чином, уряд коштом українських громадян створює робочі місця і податки в інших країнах на суму майже 250 млрд грн щороку. Тоді як в Україні триває скорочення переробної промисловості та зростає безробіття.

Джо Байден своїм документом передає українським політикам палке вітання і проводить одразу два майстер-класи: з виконання передвиборних обіцянок і з використання ресурсу державних закупівель в інтересах розвитку своєї економіки та створення робочих місць для своїх громадян.

АВТОР
Дмитро Кисилевський
заступник голови парламентського комітету з питань економічного розвитку

Джерело: ZN.UA


© 2021 Локалізація в Україні. Федерація роботодавців України. Усі права захищені. Сайт створено Dobreff Studio